Дощем умиті квіти і травичка,
Повітря чисте… Пахощі ж які!
В заглибинах поблискує водичка,
Стежки розмокли зовсім і м’які.
Та не надовго, бо довкола літо,
Пригріє сонце й висохне усе.
Вітрець вологу протрясе крізь сито
І сухість у повітря принесе.
А зараз гарно — ніжна прохолода
Після гарячого повітря, що було.
Така у літа чи хандра, чи мода:
То дощ, то сонце, то м’яке тепло…
Та літо завжди ждане і прекрасне,
Бо кличе річка, гори і поля…
І догоджає завжди сонце ясне,
І надзвичайно гарна вся земля.