Так жарко — спека небувала,
Дощу ні крапельки нема.
На квітах листячко зів’яло,
Прив’яла навіть я сама.
Нема чим дихати і спека,
Хоч, правда, вітер шепотить,
І хмара вже повзе здалека,
Це обнадіює на мить…
Можливо дощик і приб’ється,
Так хочеться, щоб прилетів.
А сонце палить і сміється,
— Ну хто там літечка хотів?
Та літечка ми всі хотіли,
А тут не літечко, а піч.
Від спеки просто оніміли,
Де рятівниця чорна ніч?
До ночі треба ще дожити,
А тут жара і вітер стих.
На себе треба воду лити,
Пече нещадно й це не сміх…