Які важкі сьогодні в нас дороги —
Уламки від колишнього життя…
Постійні обстріли, пожежі і тривоги,
Та пошуки якогось укриття.
Всі спішимо, щоб десь знайти розраду
І захисток, бо ж жити хочем ми.
Та скрізь біда — попереду й позаду…
І долю не об’їхати саньми,
Не обійти і не перехитрити,
Що має бути, те в свій час прийде.
А хочеться про цю війну забути,
Хай Бог до перемоги нас веде.
Так миру хочеться — не передати,
Тепла і тиші в рідному краю.
Дитині мудру казку почитати,
І пригорнуть кровиночку свою…
У вечоровій тиші посидіти,
Де пострілів і вибухів нема…
Хай на шибках мороз малює квіти
І завиває віхола-зима.
Аби війна у нас не вибухала
І ворог не топтав нас чобітьми…
Нехай ворожа згине вся навала,
Щоб зажили, нарешті, в мирі ми.