Ще лютує зима хуртовинами,
Надолужує згаяний час.
Сніг на полі — товстими перинами,
А морози аж тиснуть не раз.
Сплять озера під товстою кригою
І ліси сплять, поля і трава…
Та плющить лютий, плаче відлигою
І природа нараз ожива.
Сонце вигляне й ніжно всміхається —
В нього посмішка тепла, ясна!
І водою сніжок розпливається,
А в природі так пахне весна!
Лютий крутить завії лавинами —
Не здається старенька зима.
Вітер танець веде з хуртовинами,
Але сили в зими вже нема.
Бо як сонце тепленько подивиться
(А у сонечка вдача ясна).
Так зима і заплаче, і скривиться,
А в повітрі запахне весна.