Надія Красоткіна

А—Я

Так припікає, бо ж це літо

Від спеки навіть небо побіліло,
Повсюди тиша, вітер не війне…
Усе в блаженстві просто розімліло,
А над Землею сонце осяйне
Так припікає, бо ж це літо, літо!
Тож все вбирає світло і тепло.
Усе, нарешті, сонцем перегріте…
Давно жари такої не було.
А блискітками виграє водичка,
Вологу й прохолоду нам несе.
Заманюють до себе, море й річка,
Ставок та озерце, буквально все!
Тож саме час гарненько відпочити,
Поплавати й пірнати у воді…
Смішні пригоди різні пережити,
Не все ж постійно бути у труді…
А, головне, побути на природі
І полежати просто на траві.
Хоч відпочинок в океані в моді
І подорожі різні в голові…
Та ви підіть у поле чи до річки,
Де аромати трав, комах пісні…
І зачерпніть у пригорщі водички,
Й погляньте на красу, що вдалині,
Від запахів відчуйте насолоду,
Й відпочивайте в радості й теплі.
І рідну, нашу полюбіть природу
Й живіть щасливо на своїй Землі.