Сьогодні не плануєм майбуття,
Бо хто те зна, чи завтра будем жити?
Іде війна і в нас таке життя,
Що ми не знаєм, що тепер робити.
Та поки живемо, то віра є,
У серденьку все ж теплиться надія.
Що буде завтра й щастя в нас своє,
І нас нестиме вгору світла мрія.
Так хочеться в щасливе майбуття,
Де не вбивають, не летять ракети…
А у людей чудово йде життя
І пишуть вірші про любов поети.
Й художники малюють щось своє,
Прекрасне й світле, що від серця лине.
Не можна залишати все, як є,
А ворога нам треба гнати в спину.
Й робити треба нам у цім житті
Хто що уміє, все для перемоги.
В усіх сьогодні нелегкі путі,
Важкі і з вирвами тепер дороги.
Та треба жити, поки є життя,
І жити славно, так, як серце каже…
Колись казали: «Жити до пуття».
А хто те знає, як там карта ляже…