Так хочеться по снігові пройтися,
Не те щоб віхолу послухати… Дарма…
Десь хмари сніжні з нами розійшлися
І в нас зимою вже зими нема.
Але ж була … І сніжні заметілі
Дороги замітали, не пройти.
І височіли снігу гори цілі,
І стежку в полі точно не знайти…
Та щось в природі йде вже не по плану,
Бо зовсім помінялася зима.
А в вересні не раз цвітуть каштани,
То літом зовсім дощику нема —
Все чахне, блідне, просто засихає,
А дощик затяжний тепер не йде.
Не стукає у шибку — накрапає…
Якусь тихеньку пісеньку веде.
А от зима тепер без снігу стала,
Хоч іноді ще дощ маленький йде.
Усе природа різко поміняла…
Управу на природу хто знайде?
Струмків нема, болота повсихали,
І у криницях вже нема води…
Бездумно на землі хазяйнували…
Тепер чекаймо більшої біди…
Бо ліс рубають, нищать поле й гори,
А про майбутнє і думок нема.
Тому й чекає на людину горе,
Бо замість сонця у душі зима.