Так швидко сутеніти почало…
Ще тільки-тільки сонечко світило
І розливало скрізь своє тепло…
А ось поглянь, як швидко потемніло.
А в небі хмарки дощик принесли,
І він пролився тихо, дрібно-дрібно.
Органи в верховітті загули,
А струни серденька озвались срібно.
Осінній вечір… В нім своя краса
І спокій, мрія та зачарування.
І спогад в серці раптом воскреса,
І дивосвітом щире милування…