Така весна летить над нашим світом,
Така краса повсюди зацвіла!
Земля покрилась ніжним первоцвітом,
І дзвінко пісню пташка повела.
А під вікном підсніжники з шафраном
І проліски, мов сині небеса.
І білоцвіт з нарцисом і тюльпаном.
Ну, просто несказанні чудеса.
І жити б людям в цій красі та мирі,
Радіти б сонцю, трепетній красі.
І почуття в душі плекати щирі,
І бігти вранці по дзвінкій росі…
Летіти б в небо і пісні співати,
Довкола всім любов свою нести.
Та в цю весну іде біда до хати,
Що може смерть, руїни привести.
І вже не спить в сумній тривозі мати,
Бо хто біду від діток відведе?
Ридає серце, словом не сказати —
Росія на народ війною йде.
А вчора ще братами називались,
Мов у ріці одній два береги…
У вічній дружбі словом присягались,
А вже сьогодні стали вороги.
І йдуть війною, силу демонструють.
Зі зброєю в мій рідний край прийшли.
Ні, не любов, не радість нам дарують,
А смерть, нещастя, горе принесли.
А друзями лиш тільки прикидались,
Щоб легше заграбастати було.
Самі ж в душі єхидно посміхались
Й таїли підло в чорних душах зло.
І окупантами прийшли в країну,
Щоб поглумитися, забрати все.
І потоптати вільну Україну…
Росія нині всім біду несе.