Така моя душа… Якась така,
Що любить всіх і прагне світ обняти…
І до краси, і до небес близька,
І добрість хоче всім подарувати…
Щоб на Землі не стало більше зла,
Лише краса й любов тут процвітала.
І доброта поміж людьми була,
А мудрість й щирість всіх-усіх єднала.
Люблю цей світ! Радію від краси,
Бо вся Земля, немов чарівна казка!
Ось на травичці крапельки роси…
А в них – є цілий світ, любов і ласка…
То як же не любити це усе?
Коли воно так ніжно пригортає…
Хоч час у невідомість нас несе,
Але краса ніяк не відпускає…
Тому й душа світліє від краси
І поспішає добрість всім роздати.
Дзвенять в ній предків мудрих голоси,
Щоб мудрість всю нащадкам передати.