Зима й на зиму не подібна:
І чорна, й мокра, надворі теплінь.
На сніг біленький та на іній бідна,
А в небі чиста-чиста голубінь.

А, може, й не зима? Весна до краю
Вже лащиться і розправля крило?
Та спить земля. І це зима, я знаю.
Хоч і зими, вважай, що й не було.

Настане ніч і з Півночі повіє
Холодний вітер і мороз прийде.
А вранці встане дітвора й зрадіє:
Бо всюди — біло, чорного ніде!

І срібний сніг виблискує на сонці
І передбачуваний справдився прогноз.
І ласиці казкові на віконці
Намалював нам чародій мороз.

То мрії все, а хочеться зимою
Морозу справжнього і віхол та завій.
На те й зима, щоб казкою чудною
Порадував нам серце сніговій.