Така страшна, непевна мить
Дрібненький дощик лопотить,
Постукує в моє віконце.
Осіння дивовижна мить,
Але не сяє ясне сонце.
На серці туга і печаль,
Бо йде війна, вмирають люди.
Мені усіх їх дуже жаль,
Бо зло і кров, біда повсюди.
Така страшна, непевна мить,
Все може статись за хвилину.
За всіх моя душа болить
І за батьків, і за дитину.
За воїнів, що йдуть у бій
І захищають нас з тобою…
О, Боже, небо нам закрий,
Нас з горем розведи й бідою…
І відведи цей смертний жах,
Ми ж так хотіли в мирі жити!
А зараз, мов підбитий птах,
Не можу в небо підлетіти…
Душа німіє і ятрить,
Печаль, як море розлилася…
Хотілось нам у щасті жить,
Та доля щось не задалася…