Живе людина… Думає своє,
До чогось прагне, про хороше мріє…
А скільки часу на майбутнє є,
Ніхто не знає і вгадать не вміє.
Бо не дано нам знати майбуття,
Але і знати не було б цікаво.
А так, ідеш не знаючи в життя,
Не ждеш біди, ні подвигів, ні слави…
І що там буде знати не дано,
Тому живеш спокійно, без тривоги.
Хоч зазвичай всім нам не все одно,
Які нас стрінуть у житті дороги.
Й від нас самих залежить не завжди,
В якому світі доведеться жити.
Чи море стрінемо ми горя і біди,
Чи зацвітуть навколо диво-квіти…
Таке життя… Таке воно життя…
Всім хочеться тепла, краси, любові…
Всім хочеться прожити до пуття
І добрість відчувати в кожнім слові.