Таке тепло! Так сонце сяє!
А в небесах — бездонна синь…
Це вже не літо, кожен знає,
Та серцем в чисте небо линь
І піднімайся над землею —
Побачиш звідти далечінь!
І замилуєшся там нею,
Тим більше, що така теплінь.
Хоч це вже осінь кольорова
Малює фарбами усе.
Земля барвиста і чудова,
А вітер перший лист несе,
Що впав на землю ненароком
І все навколо здивував…
Це осінь йде легеньким кроком,
Ось ще каштан на землю впав…
А вранці скрізь туман біліє,
Не видно в річки берегів…
То ж осінь дивувати вміє,
Не вистачає часом слів,
Щоб це довкілля описати
І передати почуття.
Красу безмежну показати,
І радість, й сум, та й все життя.