Такий весняний ранок! Прохолода
Після дощу, що землю поливав.
На дощ в природі не проходить мода.
Хоч скільки б лив і лити не вгавав.
Бо все живе і завжди хоче пити,
Та грітися у теплих промінцях.
То ж дощ щоночі може лити й лити.
Лиш би тепло лишалося в серцях.
Тоді душа хотітиме співати
Й летіти в висоту, у синь небес.
Щоб кожен ранок сонце зустрічати
І побувати у краю чудес.
Який чарівний ранок! Прохолода
І аромат весняної пори.
То ж на красу в природі завжди мода,
На дощ, на сонце і хмарки згори…