Такий вже час, що зникли окуляри,
Які колись рожевими були.
Бо кожен день в містах ракет удари,
А тут раніше радісно жили.
А тут колись з дітьми гуляли в парку,
Купались в річці в весняній порі.
А влітку як було красиво й жарко,
Всміхалось людям сонце на зорі.
Всі думали, що завжди так і буде,
Тож мріяли, літали уві сні.
І хто, що хоче, те завжди здобуде,
Рожеві мрії в нас були ясні!
Але війна розрушила надії,
Й рожеві окуляри всім зняла.
Враз щезли у людей красиві мрії,
Поменшало і радості, й тепла.
Війна прийшла і щастя відібрала,
І здибилась від вибухів земля.
А людські долі просто обікрала,
Й зачервоніли маками поля,
Де кров лилась… Тепер тут міни всюди,
І не звучатимуть ще довго тут пісні
І довго будуть пам’ятати люди
Про ці воєнні ночі й дні страшні.