Дитинство, мрії, солов’ї, лелеки,
І діамантами на сонечку роса…
Й до неба синього так недалеко,
А всюди щастя, радість і краса.
Пташині хори, квіточки на лузі,
І «зайчики» сріблясті на ріці.
Біленькі хмарки ген на виднокрузі,
І квіточка кульбабки у руці…
І все це дороге і найсвітліше,
Зачарувало серденько моє.
Воно для мого серця — найрідніше,
У спогадах і в думах завжди є.
Воно приходить — і душа радіє,
Та повертає в ті чарівні дні.
Коли літали ми на крилах мрії
І мамині звучали нам пісні.
Тоді для нас всі солов’ї співали,
До ніг стелилися всі квіти на Землі…
Лелеки сильні в небеса злітали,
А ми на них дивилися, малі.
А навесні, як птахи прилітали,
Галузки ми кидали в вишину
Їм на гніздо, ми так лелек вітали,
А нам на світлу долю осяйну.
Такий наш край, оспіваний піснями.
Ліси, озера, ріки і поля…
З птахами і квітучими стежками…
Це наша рідна, дорога земля.