Шляхи господні є несповідимі,
Ніхто не знає, що й коли нас жде.
Стежки не завжди видимі і зримі,
Ніхто не зна, яка куди веде.
Але вони снують по нашій долі,
Біжать, перетинаються завжди…
Зникають вдалині не видноколі,
А от яка із них веде куди?
Такий от ребус. Треба розгадати.
А як? Не знаєш. Й знати не дано.
Все треба наперед прорахувати,
Але й тоді не вийде, як в кіно…
Не все залежить тільки від людини,
В житті багато кривди і брехні,
Бувають випадковостей хвилини,
Бувають роки в смуті і війні…
Але і щастя іноді буває,
Спасибі! Хоч не часто, але є!
Тоді людина просто розцвітає
І славить Бога за життя своє.