Життя проходить і усе минає:
Переживання, радощі, жалі…
А поки сонце ніжно пригріває
І ми живемо в радості й теплі,
То не цінуємо ані переживання,
Що йдуть від рідних, ні любов палку,
І бути кращими, нема бажання…
Не помічаємо ту доброту тривку,
Що йде від серця, ні слова пригожі,
Міркуємо, що вічні на Землі.
І часто на дітей примхливих схожі,
Та й справді іноді ведемось, як малі.
Бо вміємо зневагу показати,
Принизити, все зруйнувати вмить…
На найрідніших можна накричати.
А що такого? Рідний все простить!
Усе проходить і усе минає.
Саме життя, немов коротка мить.
Та все це рану в серці залишає
Й вона чогось не гоїться, болить…