А в нас весна! Така краса довкола!
Вертаються до гнізд своїх птахи.
Все зацвіло, але в руїнах школа
І розлетілися по світу дітлахи.
Від вибухів страшних їх рятували
В чужих країнах, бо у нас війна.
Прихильність і житло всім надавали,
І не одна країна, не одна,
А всі, хто міг до себе прихистили,
Поляки, німці, чехи… Та й усі…
Румуни, серби біженців зустріли,
Бо в нас війна… І квіти у росі
Немов в сльозах, бо їх не бачать діти,
Які поїхали від страху навмання.
А інших вже нема і плачуть квіти,
Бо гинуть діти в нас тепер щодня.
Такі реалії… Зруйновані лікарні,
Жилі квартали у руїнах всі.
А тут росли сади і парки гарні,
Будинки височіли у красі.
Тепер нема, розбите все й згоріле,
І вітер голосить у небеса.
Дитя в підвалі хворе, зголодніле…
Його врятують тільки чудеса,
Бо скрізь завали, вибратись не сила.
Та й хто поможе, як горить усе…
О, Боже, Боже! Дай дитині крила!
Та все довкіл від вибухів трясе…
І темінь, дим, безвихідь… Що й казати…
Російські орки граються в війну…
Нема кому дитину врятувати…
Так ми тепер стрічаємо весну…