У нас в підвалі сиро й темнота,
І дуже страшно… Вибухи повсюди…
Здавалося б задачка тут проста —
Відчиниш двері, в світло вийдуть люди.
Та двері замкнені, в полоні ми усі.
А за дверима, орки й автомати.
Там, за дверима, квіти у росі,
Та сонечко, що вкрали в нас солдати,
Чужі солдати, що до нас прийшли,
На нашу землю й топчуть наші квіти…
А ми ж такі щасливі всі були,
А нині ми не можемо радіти.
Бо смерть кругом і вибухи страшні,
Нам душі топчуть нелюди прокляті…
Радіти не дають вони весні,
Не може мати сина обійняти.
Та прийде час, ми звільнимось усі
Нам перемоги сонечко засяє!
І ми радіти будемо красі,
Бо Україна ворога здолає!