Сніжок легенький з хмари випурхає
І вечір зразу казкою стає
Та у мрійливу юність повертає
І в цьому магія, щось дивовижне є.
Вечірнє місто вогниками сяє,
Гірляндами прикрашене усе,
А сніг дивує, радість доставляє
І додає в цю казку щось своє.
Іду і мрію. Гарно ж і незвично…
Летить сніжок, мов диво-дивина…
Щось поетичне в цьому і ліричне…
Що серденько захоплює сповна.
Летить сніжок, танцює і кружляє
І біле диво стелить по землі.
Та настрій так чарівно піднімає
І вже не хочеться сидіти у теплі,
А просто вийти в цю вечірню пору
Й під білим снігом мріяти і йти…
І задивлятися на танець снігу вгору
І з юністю розмову повести…