Темніти швидко починає,
Ще тільки сонечко було.
Та раненько воно сідає,
Останнє віддає тепло
І котиться по небосхилу,
На відпочинок поспіша.
Нам шле вечірню пору милу.
І сумом повниться душа.
Бо осінь в край наш поспішає.
Вкорочує чарівні дні.
І вже тепла того немає,
І вже не ті звучать пісні.
А ночі темні, горобині
Із свистом вітру і з дощем…
Немає зірочок в помині…
Й на серденьку від того щем.
Осінні ночі вже холодні,
А ранок щось і не спішить.
Ознаки осені природні…
І людям з ними треба жить.
Та вечори бувають тихі
І теплі, ніжні вечори.
Усім на радість і на втіху
В часи осінньої пори.
Й сьогодні вечір, наче казка,
У нім багато ще тепла,
Осіння тиша, світла ласка…
Й любов крізь серце пролягла.