Тепло душі несімо в світ цей, люди!
І добре слово, і любов палку.
І хай від цього всім нам добре буде
Сьогодні й завтра, й на усім віку.
Бо добре слово — це любов і ласка,
Це щире серце, світло і тепло…
Й відчинить двері перед нами казка,
Щоб все найкраще раптом ожило.
Бо в слові – сила! Тож його несімо,
Як скарб дорогоцінний у світи.
Слова найкращі людям говорімо,
Щоб добрість у серцях могла рости.
Бо добре слово, як водичка в спрагу,
Що нам відразу сили додає,
Підносить вгору і дає наснагу…
У добрім слові дивні чари є.
А в нашій рідній українській мові.
Слів так багато — вивчити спіши!
І всі вони значимі, веселкові,
Йдуть до людей від щирої душі.
Тому то наша українська мова
Красива, світла, ніжна й чарівна,
І мелодійна, й щира, пелюсткова
Та найдорожча в світі нам вона.
Любімо й бережімо рідну мову,
Як сонце в світ несімо ми її.
Прекрасну, рідну, чисту, світанкову,
У ній співають хором солов’ї,
І радість іскрометна в мові сяє,
Та туга материнська, і жалі…
І українців всіх вона єднає…
А в небі вже ключами журавлі…
Це осінь дивовижна й свято мови,
Чудовий день, що радість всім несе.
Тож мову Бог нам дав не випадково —
В ній цілий Всесвіт і найкраще все!