Тим, хто подалі десь від мого краю
Я хочу миру! Чуєте, народи?
Ви зараз всі живете у теплі,
А зла Росія нам наносить шкоду,
Руїну робить з нашої землі.
Цвіт нації, дітей вона вбиває,
Усе плюндрує: села і міста…
Всю нашу Україну розкрадає
І доля наша дуже непроста.
Тим, хто подалі десь від мого краю,
Йому це не болить і не пече…
Він болю і страху не помічає,
Йому не холодно й не гаряче.
Над ним щоночі не свистять ракети
І дронів рій не кружить й не гуде.
Вони листають ввечері газети,
А страху й болю там нема ніде.
Тож навіть людям важко уявити,
Що кожну мить — обірване життя…
А нам же всім так хочеться ще жити
І повести у світ своє дитя.
Щасливим бути хочеться, радіти,
І добру мрію здійснити свою,
Коханим бути, цілий світ любити
Й щасливо жити в рідному краю…