А небо так цвіло блакитно
І сонечко вгорі ясніло.
Надходив вечір непомітно —
Усе навколо засиніло.
Відразу стало вечоріти
І виплив місяць молоденький.
А тіні стали враз чорніти,
Лиш молодик світив тоненький
Та зорі висипали рясно,
Щоб ніч, бува, не заблукала.
Так стало тихо, так прекрасно…
Ніч колискову заспівала.
Усе скоресенько поснуло
І поле, й ліс почав дрімати.
Земля натруджено зітхнула
І теж взялася спочивати.
Ніч тишею усе накрила
І сни чарівні дарувала.
Розкрила чорні-чорні крила
І всіх тихесенько гойдала.