Тихенько вечір підкрадається
До хати, до віконечка.
До горизонту опускається
Його величність сонечко.
А темінь тихо опускається
І стелиться низиною.
І по усіх кутках ховається,
І ходить за людиною…
Вже перша зірка загорається
У просторі бездонному.
А спокій ніжно притуляється —
І тиша в світі сонному…