Тихенько вранці, якось урочисто,
Усе в чеканні ніжного тепла.
Бездонне небо синє-синє, чисте,
А річка в’юнко між полів лягла.
Схилились верби низько над рікою,
Потроху прокидатись почали.
Вітрець ледь чутно шепче з осокою,
А перші квіти зразу в цвіт пішли.
І гарно стало, весело, привітно,
Бо сонечко всміхнулося згори.
Роса відбилась в сонці семицвітно,
Зраділо поле, ліс і всі двори.
Щасливі люди, раді цьому світу,
Бо веселить усіх земна краса.
І усміхнулись сонечку і цвіту,
А людям усміхнулись небеса.