Тихесенько вечір заходить до хати,
Несміло якось, крадькома.
І каже, що спатоньки треба лягати,
Бо білого дня вже нема.
Та спати ще рано, щось можна робити,
Хоч вже надворі темнота.
Цікаве щось можна у хаті творити,
Щоб враз ожила красота.
А діточкам можна казки розказати
Чи просто якусь таїну…
Чи книжку цікаву на ніч почитати,
Готуючи діток до сну…
Тож вечір у ніч переходить тихенько,
І темінь спустилась густа.
Та й сон до дітей вже підкравсь помаленьку…
Історія дуже проста…
Тож манить дитину тепленька подушка,
Запрошує тихо до сну.
І наче сама притулилась до вушка,
Щоб в снах показати весну.