Тихий вечір напливає,
Навіть вітер не дихне.
Місяць в вікна заглядає,
Щоб покликати мене
В споконвічну дивну казку,
В нічку темну, чарівну.
Відчуваю теплу ласку
І лежу, лежу без сну…
Бо не ті літа барвисті,
Ой, давно не ті літа…
Як були ми світлі й чисті…
Де ж ти, молодість свята?
Дні і ночі відлетіли,
Ті роки давно пройшли,
Як на крилах ми летіли,
Як чарівні ми були…
Але місяць заглядає
Так настирно у вікно…
І в минуле повертає,
В те, що втрачене давно…