От і берізка почала жовтіти,
Хмарками небо густо затягло…
У вирій вже нема кому летіти,
Всі відлетіли й понесли тепло…
І стало тихо, вже немає співу,
Тож оніміло поле і гаї…
Хай долетять пташки до гнізд щасливо,
Співатимем тепер пісні свої.
Хоч зараз людям зовсім не до пісні,
Бо стільки горя на моїй землі.
Біда, нещастя людям серце тисне,
Бо йде війна, скрізь болі і жалі.
Розруха й смерть трапляється частіше,
Ніж щира пісня в місті і в селі…
І ось озвалось небо голосніше —
Останні відлітають журавлі…
І тихо осінь йде до мого краю,
Але немає тиші й уночі.
Повітряна тривога скрізь лунає —
Летять ракети, смерті шукачі…
А коли тихо, осінь всіх вражає,
Своїм теплом та ніжність всім несе…
Яку ж красу і щедрість осінь має!
І людям віддає найкраще все.