То дощ, то ні, та сонечка немає,
Воно з-за хмари щось не визирає.
Але то добре, хай собі поспить,
А з хмарок дощик хай покапотить,
Бо висохла земля, дощу так хоче,
То ж хай земельку дощик полоскоче.
І знову дощ легенько забринів,
В віконну шибку ось застукотів…
І знову стих, тихенько щось співає,
Але нехай іде і не вгаває.
Бо все живе так спрагло і всиха,
Земля, як камінь тверда і суха,
А дощ зібрався знову поливати,
І нашу землю щедро напувати…