То ж здрастуй, зимонько-зима

От не хотілось ще зими,
Але вона вже на порозі.
До холоду не звикли ми,
Та й слизько стало на дорозі.
Бо морозець скував стежки
Й водичка всюди льодом стала.
Сніжок покрив всі бережки,
Бо снігу випало чимало.
З календарем вона прийшла,
Число в число, щоб не чекали.
Усе з собою принесла:
Мороз і сніг, щоб шанували.
То ж я поглянула в вікно,
А там краса — не передати!
Ну, наче в казці чи в кіно!
І як її не привітати?
То ж здрастуй, зимонько-зима!
Стою і тішуся красою.
Хоч кольорів рясних нема —
Я насолоджуюсь зимою.