От оказія яка, що і не переказати!
Пішли роки в гопака, і не можна ради дати!
І чим далі, то скоріш мчать, щоб не чимчикувати.
Це не клопіт — роздум лиш… Як ті роки перейняти…
У гармидері думки, та напрочуд в серці ясно.
Бо, ще б пак, пройшли роки в творчості, а це прекрасно!
Метикую так собі, годі, літ не повернути!
Прожила у боротьбі. То ж чи краще може бути?