Все повідомлень з фронту я чекаю,
І перемоги нашої завжди.
Ах, воїнам як важко, добре знаю,
Смертей багато, чорної біди…
Вони ж весь час в тривозі, у напрузі,
І хвильки спокою у них нема…
Двохсотими бувають часто друзі,
Страшенні ночі, горе і пітьма…
А відпочити хочеться, поспати,
А як спочинеш, коли бій іде…
Як бій затихне хочеш щось згадати…
А того щастя вже й нема ніде…
Перед очима просто стрілянина,
У вухах гул страшний… Не пісня, ні…
Приходить для життя у світ людина,
То нащо війни нам оці страшні?
Скоріше б перемога! Спокій, тиша…
Так миру хочеться і чарівного сну…
Травневий вечір… Вітерець не дише…
А соловей співає про весну…
І так співає, що аж серце рветься,
А зранку ще й зозуленька кує.
Душа до сонця і до світла рветься,
І в цьому щастя, мабуть, також є…