Все повідомлень з фронту я чекаю,
І перемоги нашої завжди.
Ах, воїнам як важко, добре знаю,
Смертей багато, чорної біди...
Вони ж весь час в тривозі, у напрузі,
І хвильки спокою у них нема...
Двохсотими бувають часто друзі,
Страшенні ночі, горе і пітьма...
А відпочити хочеться, поспати,
А як спочинеш, коли бій іде...
Як бій затихне хочеш щось згадати...
А того щастя вже й нема ніде...
Перед очима просто стрілянина,
У вухах гул страшний... Не пісня, ні...
Приходить для життя у світ людина,
То нащо війни нам оці страшні?
Скоріше б перемога! Спокій, тиша...
Так миру хочеться і чарівного сну...
Травневий вечір... Вітерець не дише...
А соловей співає про весну...
І так співає, що аж серце рветься,
А зранку ще й зозуленька кує.
Душа до сонця і до світла рветься,
І в цьому щастя, мабуть, також є...