Багато забаганок є в людини,
Коли все добре — хата є й тепло.
Є затишок і їжа є щоднини
І з добрими батьками повезло…
Та благо це не в кожного буває,
Сьогодні у дітей батьків нема,
В руїнах хати вітер злий гуляє…
А набагато гірше, як зима…
Війна сьогодні щастя зруйнувала
І долю покалічила вона.
В дітей вона дитинство відібрала
Ця дика, неоправдана війна…
О! росіяни! Що ж ви наробили?
Для чого цю війну ви почали?
А скільки ви людей уже убили?
А жити всі б у радості могли…
Могли б дружити і дітей ростити,
Співати чарівні свої пісні,
Могли б кохати, вірити, любити
Й були б у всіх чарівні дні ясні…
Та от війна всі долі зруйнувала,
Вже не створили люди, що могли.
А скільки душ на небеса забрала…
Вони ж між нас найкращими були…
Недосконалий світ про мир не дбає,
Бо гроші вже затьмарили усе…
Не вміють жити… Тож війна триває
І вітер запах полину несе…