Любов людська не є щось випадкове,
Це не порожній, не бездушний звук…
Вона летить добром у кожнім слові,
Це теплий дотик материнських рук,
Сердечний погляд, ніжність і тривога,
Та відданість… Це радість і печаль.
А ще постійне звернення до Бога,
Хоч він не завжди чує нас, на жаль.
Любов… Любов — це музика чарівна,
Яка в людському серденьку бринить.
Політ душі і ласка, ніжність дивна…
Й тоді злетіти хочеться в блакить
І пригорщами радість роздавати,
Щоб розлилась у серденьку теплінь
І до грудей всіх щиро пригортати,
Та відігнати зла лихого тінь.
Любов — це злет душі і справді диво,
Найвище в світі ніжне почуття.
Весь світ тоді всміхається щасливо…
Тож для людини — це і є життя.