Дарувати людям доброту, надію
Та любов велику, щоб летіла ввись —
Це велике щастя (я сказати смію)…
Це найбільша радість зараз і колись…
Бо любов, як сонце, щиро зігріває,
І дарує мрію та щасливу мить.
Кращого нічого в світі не буває,
Як любов і добрість, щоб чудово жить.
З добрістю й любов’ю можна все здолати,
Бо вони чарівно окриляють нас.
Їх потрібно людям щиро дарувати,
І вони до тебе вернуться в свій час.
Посели у серце промінці любові,
Щоб вони навіки в ньому прижились.
Стануть дні прийдешні гарні, пречудові,
Що підняти зможуть у небесну вись…
Посели у серце доброту і ласку,
Людяність, сердечність і свою теплінь…
І життя настане, мов чарівна казка,
І під ноги ляже світла далечінь…
Та прийде удача, справжня перемога,
І заграє щастя у душі твоїй.
Назавжди відступить сумнів і тривога…
Тож любов і добрість поміж люди сій.