Майбутнього ніхто не може знати,
Воно ще не настало, не прийшло.
Та шлях до нього треба торувати,
Хоч як би важко й трудно не було.
Майбутнє наше йде від сьогодення,
Від сокровенних мрій, думок, труда…
Від творчості, рішучості, натхнення
Й коли душа в людини молода,
Тоді майбутнє гарне визріває,
І можуть мрії здійснитися всі.
Та іноді такого не буває,
Як не торуєш стежечку в росі,
Щось може перекреслити всі мрії
Й майбутнє не настало, не прийшло…
І ось нема людини… І надії…
Хоч як би гірко й важко не було.
І ця війна майбутнє в нас забрала,
Всі мрії в чорну темінь понесла.
Міста і села наші зруйнувала,
Натомість сльози, біль і жаль дала.
А ми такого, звісно, не чекали,
В нас мрії про добро усі були.
Ми щось в житті своєму планували,
Щасливо й вільно по життю ішли.
Війна у нас… Тож радості немає,
А час нестримно нас вперед несе.
Тож майбуття ніхто свого не знає,
Як доля у житті ще потрясе.