Яке це щастя в тиші посидіти,
Де лише шелест листя на вербі,
А всюди сонце, дивовижні квіти
І небеса чарівно голубі…
І шепіт трав, та коників цвірчання,
У серці спокій, диво навкруги…
Та серпанкові, росяні світання,
Де сонечко стрічають береги…
Яке це щастя — світанкова тиша.
І впевненість у завтрашньому дні.
Природа спокоєм і миром дише
Й здалека линуть чарівні пісні,
І залітають просто до серденька,
Дарують спокій, щастя і красу…
А днина прокидається тепленька
Й спиває срібну із трави росу…
Яке це щастя — просто в світі жити,
Де мир і тиша, ласка і тепло…
І можна справді цілий світ любити!
Тож хочеться, щоб так у нас було…