Життя складне, та й що тут ще додати,
Життя — це просто вічна боротьба.
Про все завжди самому треба дбати,
Хоч кажуть, що є доленька-судьба.
А може й так… І ти на тій стежині,
Куди тебе вже доля привела.
Та здогадатись як ото людині,
Якою б доля та твоя була,
Якби зробити крок управо, вліво,
А чи на іншу стежку перейти…
Чи відказати щось комусь сміливо,
Чи вперто йти до власної мети…
Ніхто не скаже. Та і як це знати?
Як кожен крок — це й є твоє життя.
Потрібно завжди просто міркувати
І думати про власне майбуття.
Сім раз подумай, перш ніж щось рішити,
І навпрошки ніколи не ходи.
Потрібно з добротою в серці жити,
Щоб потім все ж не трапилось біди.
А жити треба, бо життя — це диво!
Найвища цінність й більшої нема.
Тож завжди думай і живи щасливо.
Хай за вікном чи літо, чи зима,
А в серці сонце хай завжди палає,
І радість, й світло хай джерельцем б’є.
Ніхто своєї доленьки не знає,
Тому в житті приймай усе, як є.