Тому втішатись тим, що є нам треба
Осінні яблука привабливі, червоні
Виблискують боками під дощем.
А гілочки вже проріділи, сонні…
Картина викликає тихий щем…
Бо Осінь вже на другу половину,
А далі листя скинуть деревця…
І холоднішатиме швидко без упину,
Та розтривожить осінь нам серця…
Підуть дощі і річка схолодніє,
І зовсім голі стануть береги…
Від хмар холодних небо посіріє
І темно, й сіро стане навкруги…
Без квіточок, що світло дарували,
Без кольорів, шо радість нам несли.
І без пташок, що нам пісні співали,
І без жучків, бо спати всі лягли.
Та поки хризантеми ще розквітлі
Нас радують й своє несуть тепло.
Й ще дні бувають сонячні і світлі,
І ще не все в природі відцвіло…
Тому втішатись тим, що є нам треба,
Красою і хвилинами тепла,
І сонцем ніжним, й синявою неба,
І митями, що осінь принесла.