Земля — це казка, нас вона дивує.
Тут стільки щастя й дивної краси!
І спів землі чарівний кожен чує,
Й милується краплинками роси…
Захоплюється диво-небесами
І ніжиться у ласці і в теплі.
Вночі милується далекими зірками,
І чарами, що є на цій Землі.
Земля — це казка! І Земля — це диво!
Й на ній усе-усе для щастя є.
Тут тепло, гарно, затишно й красиво
І кожен має щось на ній своє.
Лише уміти роздивитись треба,
І захопитись чарами її.
Полинути в блакить ясного неба,
Почути, як співають солов’ї.
Зустріти сонце, чарівні світанки,
І квітку папороті влітку віднайти…
Зайти в туман, у росяні серпанки
Або в’юнкою стежкою пройти…
І напоїти серденько красою,
Яка присутня завжди на Землі:
Узимку, влітку, осінню, весною,
Як в небесах курличуть журавлі…
У спеку, в дощ, удень і в надвечір’ї,
Ввібрати квітів чарівну красу,
Які ростуть у полі, на подвір’ї,
Й на травах срібну бачити росу.
Земля — це казка! Це найбільше диво!
Тому нам рай цей треба берегти.
Тут людям добре, затишно, красиво…
Тут можна мріяти й летіти до мети.