Який це жах… Яка складна пора,
Коли людина слухає й не чує,
Краси не бачить посеред двора,
А з горя і біди лише глузує.
Саме в теплі, з обідом на столі…
Тож про війну воно ще й пащекує.
І робить хаос на усій землі,
Та як урвати більше ще мудрує.
Такий от світ, що друзів в нім нема,
А всюди смерть, біда чорніша ночі.
І в душах більшості людей — зима…
Лиш до грошей і влади всі охочі.
А совість, щирість… Що воно таке?
Слова такі сьогодні вже не в моді.
Не сяє зірочкою серденько палке…
Зникає правда, що була в природі.
І хаос в світі… Що не говори,
Все шкереберть і як це зупинити?
Все повернулось дриґом догори,
Тому нестерпно важко в світі жити.