Життя складне. Та що про це казати,
Це кожен розуміє, бо живе.
У когось, правда, замки і палати,
А хтось листочком по ріці пливе.
Ну, про багатих кажуть: «Жити вміє»,
Про бідних кажуть: «Бо воно дурне».
А хтось красу у серденьку леліє
І ласкою нікого не мине…
Хтось співчувати вміє й допоможе,
А інший всіх байдуже омине.
Хтось знає, що робити зло — не гоже,
А інший зло, як друга обніме
І ходить з ним у парі скрізь і всюди,
І чорну заздрість між людьми несе.
Трапляються між нами різні люди,
Та в віршах не розкажеш всім про все.
Життя прожити — нелегка задача,
Бо в когось чуйне серце, золоте,
Душа хороша, мудра і добряча…
Хоч вітер зло у вічі їй мете,
Вона не відступається, простує
До правди, світла, скрізь добро несе
І людям щастя та любов дарує,
І радість світлу, і найкраще все.
Таких людей, можливо, й небагато,
Та все ж трапляються, хоч зрідка, на путі.
Тоді в душі людей неначе свято.
Бо більше сонця і тепла в житті.