Тремтіть, вмирайте, вороженьки кляті
Ну, що, Росія, підлий, вічний враже?
Над українцями глумився ти завжди.
Тепер життя усьому світові покаже
Твої криваві, підлі і криві сліди.
Ти прагнув нас тримати у покорі,
Гнобив нещадно нас роки й віки
І голодом морив, все що було в коморі,
Хапав, зжирав і розповсюджував плітки.
Ти українців виганяв з своєї хати,
В Сибір на холод гнав, сам крав усе…
Людей ти наших знищив так багато…
Та Бог поверне все те зло і принесе,
Біду і все, що сіяв. Час уже збирати,
Бо бумеранги повертаються завжди.
Тремтіть, вмирайте, вороженьки кляті,
Нікуди вам уже не дітись від біди,
Яку самі на себе вічно накликали,
Тепер збирайте ваше люте й підле зло.
Ви людство все у світі зневажали.
Та досить вже! Тепер не буде, як було!
Здобуде волю, переможе Україна,
Й щасливо житиме у радості й теплі,
Як Фенікс з попелу відродиться єдина,
Найкрасивіша на усій святій Землі!
А от Росія біснуватись буде,
Та все ж опиниться вона на самім дні.
Й одягнуть вишиванки різні люди,
У світі українські зазвучать пісні…
Бо ми — народ! Ми вільні, щирі люди!
Несемо сонце й хліб на гарнім рушнику.
Добро й зерно ми сіємо повсюди
І людяність. Несемо всім любов палку.