Тридцять перше серпня. Літо відлітає
За далекі гори, за моря й ліси…
І з собою літо в вирій забирає
Квітів дивограї, часточку краси.
А натомість фрукти радо залишає,
Яблука і груші в нашому саду.
Вітерцем легеньким тихо повіває.
Я прощатись з літом у садок іду.
Там блищить на сонці срібна павутинка,
А жоржин довкола — різні кольори!
І роса на квітці, як дрібна сльозинка,
Кришталем заграла ранньої пори.
Літо відлітає… Літо відлітає…
Ми ж його так ждали, як була зима…
Журавлина пісня в небесах лунає…
То ж було в нас літо, а тепер нема.