Туман над світом впав і все закрив.
Таку чарівну казку нам створив...
Який же дивний світ! Як тут красиво!
Туман все застелив — насправді диво.
Скупався світ в росі і спочиває.
Увесь блищить, в промінні сяє!
На пелюстках роса, немов перлини,
Це диво і краса — все для людини.
Тому що лиш вона красу сприймає,
Бо ж серце чарівне людина має.
Уміє казку бачити, спостерігати
І добрі почуття в душі плекати.
Наступна кожна мить її дивує.
Ну, а природа дивину дарує
І радує, й тривожить, надихає нас.
То ж усміхніться квітам! В добрий час!