Туман серпневий… То хіба ж не диво…
Враз десь береться і росте, росте…
І наповзає на луги тремтливо,
Це видиво, здавалось би просте,
А все непросто… Раптом десь взялося,
Ось так з нічого — стало біле все…
І залило, повсюди розлилося
Й незрима сила той туман несе…
Красиво ж як! Стає усе казкове,
Мов зачароване у мареві пливе…
Незвідане, цікаве, загадкове
Й ворушиться саме, немов живе…