Так повернутись хочеться в той час,
Коли тебе чекали діти-учні.
І відчинити двері в любий клас,
Де завжди гомін, сміх, дотепи влучні…
Де промінь сонця у ясних очах
І тисячі питань про все на світі.
Де доброта й любов завжди в серцях
І щирі душі сонечку відкриті.
А на столі хтось яблучко поклав
І грушку із рясного саду, сливу…
І вірш тобі хтось вперше написав
Та почувається тепер щасливо…
Де дзвоник срібно цілий день дзвенить,
Час ділить на перерви та уроки.
Тут все твоє життя пройшло, як мить,
А діти роблять у майбутнє кроки.
Так повернутись хочеться в той час,
Коли творив з дітьми чудове свято…
Де злет щасливий відчував не раз,
Бо позитиву так було багато…
Та час злетів, його не повернуть
І діти виросли, до мрії полетіли…
Вони твою любов й тепло несуть…
В житті вони знайти себе зуміли.
Тож я щаслива! Хай дзвінок дзвенить,
Учителя і учнів закликає.
Бо у житті — це дивовижна мить,
Ціну її учитель добре знає.